Знижка — це тимчасове зменшення ціни, тому реклама безстрокової знижки є правопорушенням

23 вересня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів КАС у справі № 420/25358/25 задовольнив касаційну скаргу управління Держпродспоживслужби на судові рішення в частині відмови у стягненні штрафу за незазначення строку дії знижки.

Управління Держпродспоживслужби обґрунтувало позов тим, що товариство на порушення ч. 4 ст. 8 Закону № 270/96-ВР «Про рекламу» розмістило на будинку рекламу без дат дії знижки на послуги медичного центру та без попередження про шкоду самолікування, що стало підставою для двох штрафів.

У зустрічному позові рекламодавець просив скасувати рішення про штрафи та зазначив, що не вказував дат, оскільки знижки за безлімітними програмами діють постійно і це підтверджується наказом директора.

Читайте також: Як юристу залучати клієнтів після «сарафанного радіо»: прості інструменти, які працюють у 2025 році

Суди попередніх інстанцій частково задовольнили обидва позови – залишили штраф за відсутність у рекламі попередження про шкоду самолікування, оскільки без самого тексту неможливо перевірити дотримання вимог до його формату та розміру. Водночас суди скасували штраф за незазначення строку дії знижки, оскільки безлімітні програми є безстроковими, діють лише за договорами, а позивач не довів їхнього поширення на всіх відвідувачів.

Позивач оскаржив судові рішення в частині відмови в стягненні штрафу за незазначення строку дії знижки та вказав, що розміщена на фасаді будинку інформація без указання цього строку дії знижки є рекламою відповідно до ст. 1 Закону № 270/96-ВР, що не врахували суди.

Верховний Суд визначив, що за п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону № 270/96-ВР тимчасовість є невід’ємною ознакою знижки. Тому в зовнішній рекламі зі словом «знижка» обов’язково потрібно вказувати дати її початку та закінчення (ч. 4 ст. 8 Закону № 270/96-ВР). Законодавство не передбачає «безстрокових» чи «постійних» знижок, а спроби запровадити їх внутрішніми наказами підміняють тарифну політику та порушують закон.

Читайте також: Виконавець не має права перераховувати кошти юридичним особам на тимчасово окупованих територіях до їх перереєстрації

Суд указав на суперечність у висновках судів попередніх інстанцій. Вони одночасно визнали фасадний банер адресованим невизначеному колу осіб (для застосування штрафу за відсутність застереження про самолікування) та лише клієнтам клініки (для звільнення від обов’язку вказувати строки знижки). Зовнішня реклама сприймається перехожими лише за її видимим текстом без доступу до внутрішніх документів закладу, тому один носій не може мати різних адресатів залежно від застосовуваної норми закону.

На цій основі Верховний Суд сформулював висновок, що знижка в рекламі є виключно тимчасовим явищем, оскільки закон не допускає існування безстрокових або постійних знижок. Якщо у зовнішній рекламі згадано знижку чи зниження ціни, рекламодавець зобов’язаний вказати дату її початку та закінчення безпосередньо в тексті макета. Відсутність цих строків порушує права споживача на інформацію та є правопорушенням, навіть якщо рекламодавець затвердив акцію внутрішніми документами. 

Верховний Суд також підкреслив, що наказ директора про безстрокову знижку рекламодавець надав лише до суду, а не до управління Держпродспоживслужби під час перевірки. Дії органу влади оцінюють за доказами, наявними на момент ухвалення рішення, тому ненадання документів на запит за ч. 2 ст. 26 Закону № 270/96-ВР додатково підтверджує законність штрафу.

У підсумку Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині, що стосується штрафу за порушення вимог щодо зазначення строку дії знижки, і ухвалив нове рішення про задоволення основного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову в цій частині. В іншій частині судові рішення залишено без змін.

Підготувала Тетяна Романенко

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 23 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

  • Пов'язані записи

    Переважне право на поновлення договору земельного сервітуту передбачає укладення нової угоди, а не автоматичну пролонгацію попередньої

    7 жовтня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів КГС у справі № 917/2076/25 залишив без задоволення касаційну скаргу ФОП на судові рішення, якими відмовлено у позові про визнання договору земельного сервітуту поновленим на п’ять років. Позивач зазначив, що в договорі є пункт про його право на поновлення правочину. За аналогією з ч. 6 […]

    Установлення клієнту неприйнятно високого ризику надає банку право в односторонньому порядку припинити ділові відносини з ним

    6 жовтня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів КГС у справі № 910/2989/25 залишив без задоволення касаційну скаргу недержавного пенсійного фонду на судові рішення, якими відмовлено у визнанні недійсними односторонніх правочинів банку щодо відмови від ділових відносин із позивачем та закриття його рахунків. Позовні вимоги ґрунтувалися на відсутності підстав для встановлення позивачу неприйнятно […]

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *