Особа, яка проживає в Україні, має право подати в український суд позов про відшкодування шкоди здоров’ю до іноземного медзакладу

14 жовтня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати КЦС у справі № 361/9239/24 задовольнив касаційну скаргу на судові рішення, якими закрито провадження у справі через непідсудність справи українському суду.

Позивач зазначив, що під час лікування ішемічного інсульту в клінічному центрі м. Будапешта персонал відповідача жорстоко з ним поводився. Через це стан його здоров’я погіршився. Свої моральні страждання він оцінив у 1 млн грн. Зараз позивач як ВПО проживає у м. Бровари.

Суди попередніх інстанцій закрили провадження, оскільки спір належить до юрисдикції суду Угорщини за місцезнаходженням відповідача та місцем подій, на яких ґрунтується позов.

Читайте також: У спорах про відшкодування шкоди здоров’ю, завданої під час роботи на іноземного роботодавця, суд України насамперед має встановити міжнародну підсудність

Касаційну скаргу позивач обґрунтував порушенням судами норм процесуального права через безпідставне закриття провадження. Вказував, що справа підсудна українському суду за місцезнаходженням позивача, оскільки стосується відшкодування шкоди здоров’ю. Скерування до угорського суду порушує право на судовий захист в Україні та спричиняє додаткові витрати.

Верховний Суд роз’яснив поняття «суд, встановлений законом» і критерії розмежування юрисдикцій, а також зазначив, що міжнародна підсудність визначає компетенцію судів певної держави розглядати цивільні справи з іноземним елементом та вчиняти щодо них процесуальні дії. Через це суд насамперед має встановити, чи належить справа до юрисдикції цієї держави, і лише потім визначати конкретний уповноважений суд.

Підсудність цивільних справ з іноземним елементом визначається ЦПК (ст. 497), законом, міжнародним договором або угодою сторін. Вона буває договірною, загальною, альтернативною та виключною (ст.ст. 4-1, 75 – 77 Закону № 2709-IV «Про міжнародне приватне право»). При цьому альтернативна підсудність дає позивачу право самому обрати суд із кількох визначених законом.

Читайте також: Під час розгляду спорів з іноземним елементом суди мають першочергово з’ясовувати наявність чи відсутність згоди сторін про вибір права

Суд вказав, що суди попередніх інстанцій помилково обмежили підсудність спору лише місцезнаходженням відповідача чи місцем заподіяння шкоди, оскільки за п. 5 ч. 1 ст. 76 Закону № 2709-IV українські суди розглядають справи про відшкодування шкоди з іноземним елементом, якщо позивач – фізична особа проживає в Україні.

Отже, позивач правомірно подав позов за місцем свого проживання за ч. 3 ст. 28 ЦПК та п. 5 ч. 1 ст. 76 Закону «Про міжнародне приватне право» № 2709-IV. Наявність іноземного елемента не позбавляє українські суди права розглядати цей спір. Суди попередніх інстанцій помилково закрили провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК, вважаючи справу підсудною суду Угорщини.

У підсумку Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, судові рішення скасував, а справу передав для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підготувала Тетяна Романенко

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 23 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

  • Пов'язані записи

    Переважне право на поновлення договору земельного сервітуту передбачає укладення нової угоди, а не автоматичну пролонгацію попередньої

    7 жовтня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів КГС у справі № 917/2076/25 залишив без задоволення касаційну скаргу ФОП на судові рішення, якими відмовлено у позові про визнання договору земельного сервітуту поновленим на п’ять років. Позивач зазначив, що в договорі є пункт про його право на поновлення правочину. За аналогією з ч. 6 […]

    Установлення клієнту неприйнятно високого ризику надає банку право в односторонньому порядку припинити ділові відносини з ним

    6 жовтня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів КГС у справі № 910/2989/25 залишив без задоволення касаційну скаргу недержавного пенсійного фонду на судові рішення, якими відмовлено у визнанні недійсними односторонніх правочинів банку щодо відмови від ділових відносин із позивачем та закриття його рахунків. Позовні вимоги ґрунтувалися на відсутності підстав для встановлення позивачу неприйнятно […]

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *