У своєму листі невідомий розробник описав виникнення двох протилежних підходів у командній роботі. Перший — це виважене використання ШІ, де код залишається зрозумілим для людини, а його автор може пояснити логіку рішень. Другий — концепція так званого вайбкодингу, за якої до коду ставляться як до «чорного ящика» і перевіряють лише кінцевий результат, не занурюючись у деталі. Автор листа зауважив, що через страх звільнення чимало програмістів змушені адаптуватися до другого підходу.

Борис Черний зазначив, що отримує подібні звернення щодня, і наголосив, що право на існування мають обидва методи, залежно від завдань.

• Для прототипів та тимчасового коду: підхід «чорного ящика» є цілком прийнятним. Якщо код створюється для швидкої перевірки гіпотези й буде утилізований, а ризики від його збою мінімальні, він не потребує ідеальної якості.

• Для робочого (продакшн) коду: планка якості має бути навіть вищою, ніж для коду, написаного людиною.

За словами творця Claude Code, для підтримки високої якості в їхній компанії застосовують суворі захисні бар’єри: автоматизовані тести під управлінням ШІ, щоденний фазинг, автоматичне рецензування коду та перевірки безпеки. Без таких запобіжників проєкт ризикує перетворитися на некерований хаос.

Черний підкреслив, що головним завданням сучасного розробника є саме утримання планки якості коду та виконання ролі менеджменту, який блокує потрапляння сирих рішень у системи. Якщо ж якість коду залишає бажати кращого, він порадив точніше контролювати роботу Claude, замовити повний рефакторинг бази коду або ж просто «дочекатися виходу наступної моделі».

/

Розробники дедалі більше хвилюються через вплив штучного інтелекту на програмування. У відповідь на це один із творців інструменту Claude Code Борис Черний опублікував листування з ІТ-фахівцем, який звернувся до нього з запитанням: «Що робити зі “слопом” (низькоякісним ШІ-кодом)?».