Marvel продовжує завойовувати кінотеатри та серця глядачів у всьому світі. Звісно, завжди знайдуться ті, кому нескінченна експлуатація одних і тих самих образів, схрещування всесвітів та перетрушування знайомих сюжетів здаються звичайною гонитвою за грошима. А те, що ця формула досі працює, – ознакою глядацької деградації. Можливо, у певному сенсі так воно і є.
Людству у всі часи хотілося вірити в надзвичайні здібності. Релігії та давні культури не дадуть збрехати. Ну ось Геракл: виразний напівбог із нелюдською силою в усіх сенсах. Майже Супермен, тільки древній і земний.
Але є й герої іншого типу. Вони не такі всемогутні, і з ними легше асоціювати себе. Вразливі авантюристи, винахідливі мрійники, просто люди, які потрапили у вир подій і стали героями, бо іншого виходу не мали.
Мандрівники, месники, шукачі пригод, воїни. Вони билися з чудовиськами, відкривали загублені цивілізації, протистояли космічним тиранам, покладаючись при цьому на винахідливість, відвагу та майстерність.
Декого з них ми знаємо змалку. Інші стали великими героями на Заході, але до нас їхня слава дійшла лише частково. Вони не мають суперздібностей. Вони просто круті – герої великої пригоди.
Звідки вони вийшли: міфи, казки та легенди
Одіссей
Перша поява: давньогрецька усна традиція; “Іліада” та “Одіссея”, приблизно VIII–VII століття до н. е.
Автори: Гомер і компанія
Найвідоміша екранізація: “Одіссея” / The Odyssey (2026), режисер Крістофер Нолан
“Та скільки ж можна”, – подумав читач з моєї бульбашки. Цього літа ім’я хитромудрого царя Ітаки встигло набити оскому ледь не всім. Але не згадати його в цій добірці було б неправильно. Він якщо не альфа й омега героїчної традиції, то принаймні один із її головних пращурів: воїн, цар, мандрівник, ошуканець, оповідач і людина, яка понад усе прагне повернутися додому.
Одіссей не найсильніший. Поруч з Ахіллом, Аяксом, Гектором та іншими велетами Троянської війни він здавався звичайним таким середньостатистичним дядьком аж поки не активував свій головний скіл – голову, і не придумав дуже каверзного троянського коня. Після того він став Одіссеєм Хитромудрим і зазбирався додому. Але все не так просто. Його багаторічні поневіряння на шляху до рідної Ітаки подарували світовій культурі один із найважливіших сюжетів (ностос). Всередині сюжету Одіссей гуляє з богинями, спускається до Аїду, перемагає чудовиськ, бреше як дихає, страждає і зустрічає істот, знайомство з якими вкрай негативно впливає на чисельність його команди. Зрештою, він таки повертає додому і влаштовує ефектну криваву розправу, гідну камери, я б сказала, не Нолана, а Тарантіно.
Так у європейській традиції закріпився герой, здатний пройти крізь цілий світ чудес і небезпек не завдяки надлюдській силі, а завдяки винахідливості. Його нащадків легко впізнати серед капітанів, авантюристів, дослідників загублених земель і космічних мандрівників. Щоправда, разом із розумом Одіссей передав їм іще одну важливу рису: дивовижну здатність створювати собі проблеми власноруч.
Синдбад-мореплавець
Перша поява: цикл “Сім подорожей Синдбада-мореплавця”, включений до пізніших версій “Тисячі й однієї ночі”, у сучасній формі відомий з XVIII сторіччя
Автор: невідомий; цикл сформувався з різних арабських і перських оповідей
Важлива екранізація: “Сьома подорож Синдбада” / The 7th Voyage of Sinbad (1958), режисер Натан Юран
Якщо Одіссей ніяк не може повернутися додому, Синдбад раз за разом лишає дім добровільно. Після кожної подорожі він клянеться більше не випробовувати долю, насолоджується багатством і спокоєм, а потім знову вирушає в море. Бо спокій, як виявляється, швидко набридає.
У семи подорожах Синдбад потрапляє на острів, який виявляється велетенською рибою, зустрічає гігантського птаха, людожерів, морських чудовиськ та народи далеких країн. Він втрачає кораблі й товари, опиняється на межі загибелі, але зрештою повертається ще багатшим. Це вже не стільки герой обов’язку, скільки герой цікавості й невгамовного потягу до невідомого.
Синдбад – казковий батечко моряків-авантюристів, дослідників загублених островів і шукачів скарбів. А кіно остаточно перетворило його світ на барвисте фентезі з циклопами, драконами та напрочуд жвавими скелетами. Від давніх казок там залишився передусім дух: за обрієм неодмінно ховається щось неймовірне, а отже, час знову піднімати вітрила.
Робін Гуд
Перша поява: англійські народні балади; найдавніші згадки належать до XIV століття
Автор: невідомий; персонаж сформувався у фольклорній традиції
Важлива екранізація: “Пригоди Робіна Гуда” / The Adventures of Robin Hood (1938), режисери Майкл Кертіс і Вільям Кайлі
Ймовірно, Робін Гуд викристалізувався відразу з кількох історичних постатей, народних переказів і фантазій поколінь оповідачів. У ранніх баладах він ще не обов’язково шляхетний лорд, відданий королю Річарду, тому, що левове серце мав замість людського (і який насправді плювати хотів на Англію – прим. ред.). Перед нами радше вправний і небезпечний розбійник, який живе поза законом, ворогує із шерифом та захищає власне уявлення про справедливість.
Згодом легенда обросла знайомими подробицями: Шервудським лісом, Маленьким Джоном, братом Туком, дівою Маріан, турнірами лучників і знаменитим принципом забирати у багатих, щоб віддавати бідним. Робін став веселішим, шляхетнішим і значно придатнішим для сімейного кіно.
Саме з нього виростає один із найживучіших образів масової культури: герой поза законом, який виявляється моральнішим за сам закон. Йому не потрібні надприродні сили, вистачає лука, кількох вірних друзів, зухвалої усмішки і відваги, аби йти проти влади, яка настільки прогнила, що розбійник на її тлі здається єдиною порядною людиною. Пізніше цю модель успадкують Зорро, Червоний Первоцвіт, герої в масках і численні месники, які самі вирішуватимуть, де закінчується закон і починається справедливість.
Класичний пригодницький роман
Ще одна велика героїчна територія – класичний пригодницький роман XIX та початку XX століття. Тоді, коли світ для європейського читача різко розширився, а книжка стала масовою. Мандрівник, мисливець, моряк або шукач скарбів перетворився на професійного героя: людину, яка ніби випадково вирушає у справах, але неодмінно знаходить загублене царство, піратський корабель або державний переворот.
Алан Квотермейн
Перша поява: роман “Копальні царя Соломона” / King Solomon’s Mines (1885)
Автор: Генрі Райдер Гаґґард
Відома екранізація: “Копальні царя Соломона” / King Solomon’s Mines (1950), режисери Комптон Беннетт і Ендрю Мартон
Алан Квотермейн – мисливець і провідник, якого наймають на пошуки зниклого мандрівника. Експедиція приводить його до копалень царя Соломона, загубленого королівства, пустель, гір і боротьби за владу, такого набору пригод, після якого розумна людина змінила б професію.
Квотермейн, однак, не богатир і не безстрашний супермен. Він обережний, досвідчений, добре стріляє і чудово розуміє, як легко загинути в місцях, куди його постійно заносить. Саме тут остаточно формується тип героя, що згодом стане майже професією: знавець далеких країв, стара карта, легендарний скарб, небезпечна експедиція. Від Квотермейна тягнеться пряма стежка до pulp-авантюристів, Індіани Джонса та Лари Крофт.
Капітан Блад
Перша поява: роман “Одіссея капітана Блада” / Captain Blood: His Odyssey (1922)
Автор: Рафаель Сабатіні
Відома екранізація: “Капітан Блад” / Captain Blood (1935), режисер Майкл Кертіс
В наших краях капітан Блад був майже своїм: українська “Одіссея капітана Блада” вийшла у видавництві “Молодь” ще 1959 року, а згодом Сабатіні не раз перевидавали.
Пітер Блад – лікар і колишній військовий, якого за допомогу пораненому повстанцю засуджують та продають у рабство на Барбадос. Він тікає, захоплює іспанський корабель і стає піратом – не через любов до піастрів, а тому, що закон залишив йому небагато інших кар’єрних можливостей.
Блад перемагає не лише шпагою: він освічений, холоднокровний, знається на медицині й чудово читає людей. Навіть у піратстві тримається власного кодексу честі, через що наживає проблеми і з владою, і з колегами, які ставляться до професії значно простіше.
Блад стоїть десь між Робіном Гудом, Одіссеєм і майбутніми героями pulp: несправедливо переслідуваний, іронічний, винятково компетентний та здатний перетворити кожну втечу на початок ще масштабнішої пригоди.
Герої з дешевого паперу та великих пригод
У нас pulp-культури в її первісному вигляді практично не існувало. Американські журнали з кричущими обкладинками, нескінченними серіями пригод і новим чудовиськом у кожному номері за залізну завісу майже не потрапляли. Проте деяких їхніх героїв ми добре знали, просто зустріли значно пізніше й переважно вже на екранах. Тарзан стрибав по ліанах, Зорро залишав шпагою знамениту літеру Z, а Конан завдяки Арнольду Шварценеггеру здавався героєм, якого спочатку вигадало кіно. Про дешеві журнали, де починалися їхні пригоди, більшість глядачів навіть не здогадувалася.
Саме слово pulp означає деревну масу. Так називали дешеві американські журнали масової прози, надруковані на грубому папері, який швидко жовтів і не мав жодних шансів пережити читача. Зате коштували вони недорого, виходили регулярно й уже обкладинкою обіцяли все найважливіше: небезпеку, екзотику, фатальних красунь, загублені міста, інопланетних чудовиськ і когось дуже рішучого з мечем або пістолетом.
На відміну від коміксів, основою pulp була проза, ілюстрації лише допомагали переконати покупця, що всередині знайдеться загублене місто, жінка в небезпеці або принаймні пристойний восьмирукий монстр. Тексти писали швидко, пригоди виходили регулярно, а герой не мав права надовго залишатися без діла.
Серійний персонаж перетворився на бренд із постійними ворогами, упізнаваною зовнішністю, улюбленою зброєю та нескінченним запасом пригод.
Зорро
Перша поява: повість “Прокляття Капістрано” / The Curse of Capistrano (1919), журнал All-Story Weekly
Автор: Джонстон Маккаллі
Найвідоміша екранізація: “Маска Зорро” / The Mask of Zorro (1998), режисер Мартін Кемпбелл
Вдень дон Дієго де ла Вега здається заможним молодим аристократом, якого значно більше цікавлять вишукані манери, ніж чужі проблеми. Уночі він одягає чорну маску, бере шпагу й перетворюється на Зорро – захисника пригноблених мешканців іспанської Каліфорнії. Місцева влада чомусь ніяк не помічає зв’язку між зникненням одного безтурботного дворянина та появою іншого чоловіка приблизно такого самого зросту.
Зорро успадкував чимало від Робіна Гуда: він теж живе поза законом, бореться з несправедливою владою і при цьому виявляється шляхетнішим за її офіційних представників. Але Маккаллі додав до знайомого образу те, що незабаром стане майже обов’язковим для супергероя: маску, таємну особистість, символ і навмисно непримітне повсякденне альтер его. Пізніше це риси успадкують і Бетмен, і Спайдермен.
Тарзан
Перша поява: роман “Тарзан, годованець великих мавп” / Tarzan of the Apes (1912), журнал The All-Story
Автор: Едгар Райс Берроуз
Найвідоміша екранізація: “Тарзан, людина-мавпа” / Tarzan the Ape Man (1932), режисер В. С. Ван Дайк
Син британського подружжя, загиблого в африканських джунглях, виростає серед великих мавп і стає Тарзаном: надзвичайно сильним, спритним, майже невразливим у дикій природі. Дізнавшись про своє аристократичне походження, він зависає між двома світами: цивілізацією, до якої належить за народженням, і джунглями, які його сформували.
Тарзан не був першим героєм, вихованим тваринами, але став найвідомішим. Берроуз перетворив його на одну з перших глобальних франшиз XX століття: романи, комікси, десятки екранізацій. У нас він теж повернувся великою хвилею на початку 1990-х: київська “Веселка” видала серію щонайменше з семи випусків.
Сьогодні ці історії важко відокремити від колоніальних уявлень своєї епохи: Африка тут радше екзотичний атракціон для білого героя, ніж реальний континент. Але сам образ людини між природою і цивілізацією виявився напрочуд живучим. Як і знаменитий крик Тарзана, упізнаваніший за сюжети більшості фільмів про нього.
Джон Картер
Перша поява: роман “Принцеса Марса” / A Princess of Mars, уперше надрукований як Under the Moons of Mars (1912), журнал The All-Story
Автор: Едгар Райс Берроуз
Найвідоміша екранізація: “Джон Картер” / John Carter (2012), режисер Ендрю Стентон
Ветеран Громадянської війни у США Джон Картер загадковим чином опиняється на Марсі, який місцеві називають Барзумом. Через слабшу гравітацію землянин стає там надзвичайно сильним і здатним високо стрибати. Ніяких суперздібностей, просто планета, де фізика ставиться до Картера з особливою прихильністю. Пізнаєте ідею того, хто колись прибуде на Землю і матиме переваги перед місцевими?
На Барзумі герой знайомиться з чотирирукими зеленими марсіанами, втручається у війни місцевих народів і закохується в принцесу Дею Торіс. Берроуз поєднав космічну фантастику з лицарським романом, пригодами у загублених світах і вестерном. Замість коня герой отримав марсіанську істоту, замість фронтиру – цілу планету, але поводився приблизно так само: прибув, озирнувся і зразу втрутився в місцеву політику.
Конан
Перша поява: оповідання “Фенікс на мечі” / The Phoenix on the Sword (1932), журнал Weird Tales
Автор: Роберт Ірвін Говард
Найвідоміша екранізація: “Конан-варвар” / Conan the Barbarian (1982), режисер Джон Міліус
Конан із Кімерії – воїн, злодій, найманець, пірат, ватажок і зрештою король Аквілонії. У вигаданій Гайборійській ері він мандрує стародавнім світом, повним чаклунів, чудовиськ, занепалих цивілізацій і правителів, яким майже завжди можна покращити характер добре спрямованим ударом меча.
Арнольд Шварценеггер закріпив за ним образ мовчазної гори м’язів, але герой Говарда значно складніший. Конан сильний, проте також розумний, спостережливий, хитрий і здатний вивчати мови. Він не ненавидить цивілізацію, а просто не надто їй довіряє: варвар у цих історіях нерідко виявляється чеснішим і людянішим за освічених царів та жерців.
Світ Конана не обіцяє моральної чистоти чи безпечних пригод: герой краде, убиває, служить різним господарям і керується власними уявленнями про честь. Але все це робить образ жвавішим за багатьох бездоганних рятівників.
Док Севідж
Перша поява: роман “Людина з бронзи” / The Man of Bronze (1933), журнал Doc Savage Magazine
Автор: Генрі В. Ралстон і редактор Джон Л. Нановік; більшість романів написав Лестер Дент під спільним псевдонімом Кеннет Робсон
Найвідоміша екранізація: “Док Севідж: Людина з бронзи” / Doc Savage: The Man of Bronze (1975), режисер Майкл Андерсон
Кларк Севідж-молодший, відомий як Док Севідж, із дитинства проходив спеціальну підготовку, покликану розвинути його тіло й розум майже до людської межі. У результаті він став геніальним ученим, лікарем, винахідником, детективом, спортсменом і майстром бойових мистецтв.
Разом із помічниками Док розслідує загадки, викриває злочинців, знаходить загублені цивілізації та рятує світ за допомогою науки, дисципліни й неймовірної компетентності. Надприродних здібностей він формально не має, але ця формальність швидко втрачає сенс: Севідж настільки досконалий у всьому, що звичайним людям залишається хіба носити його обладнання.
Док Севідж уже майже готовий супергерой. У нього є прізвисько, команда, спеціальне спорядження, власний штаб і навіть усамітнена арктична база, яка нагадує майбутню Фортецю Самотності Супермена. Його образ вплинув і на Супермена, і на Бетмена, і на численних учених-авантюристів.
Герої газетної шпальти
Ще один важливий інкубатор майбутніх супергероїв – газетні комікси. Англійською їх називають comic strips: короткі мальовані історії, які друкували просто на сторінках щоденних газет. Зазвичай це була вузька смуга з кількох кадрів у будні та більша кольорова сторінка в неділю. Читач отримував маленький шматочок пригоди, після чого мусив купити наступний номер. Кліфгенгер працював на мистецтво, але насамперед – на продаж газет.
Це був серіал ще до телебачення. Газетні герої успадкували від пригодницьких романів екзотичні світи, від pulp – шалений темп, а майбутній супергеройський комікс отримав від них упізнавані костюми, постійних лиходіїв, фантастичну техніку та історії, які принципово не могли закінчитися. Бо завтра знову виходила газета.
Флеш Гордон
Перша поява: газетний комікс Flash Gordon (1934)
Автор: Алекс Реймонд
Найвідоміша екранізація: “Флеш Гордон” / Flash Gordon (1980), режисер Майк Годжес
Флеш Гордон – спортсмен і випускник Єльського університету, який разом із Дейл Арден потрапляє до ракети доктора Заркова. Божевільний учений запускає її до планети Монго, що загрожує зіткненням із Землею. Там герої зустрічають імператора Мінга Безжального, людей-яструбів, леволюдей, морських чудовиськ і приблизно всі інші ідеї, які Алекс Реймонд устиг намалювати до недільного дедлайну.
Флеш з’явився як конкурент Бака Роджерса, але швидко став самостійним феноменом. Якщо пригоди Бака часто нагадували технічний каталог майбутнього, то Реймонд створив розкішну космічну оперу: з палацами, летючими містами, принцесами, чудовиськами та вбранням, у якому незручно навіть стояти, не кажучи вже про міжпланетну війну.
Без Флеша Гордона важко уявити “Зоряні війни”: Джордж Лукас спочатку взагалі хотів екранізувати саме його пригоди. А фільм 1980 року з музикою Queen остаточно перетворив героя на апостола космічного кітчу.
Дік Трейсі
Перша поява: газетний комікс Dick Tracy (1931)
Автор: Честер Ґулд
Найвідоміша екранізація: “Дік Трейсі” / Dick Tracy (1990), режисер Воррен Бітті
Цей поліцейський детектив із квадратною щелепою, жовтим плащем і паталогічною нездатністю зустріти злочинця з нормальною зовнішністю. Його вороги мали промовисті прізвиська на кшталт Плосколиций, Безбрівий, Кріт і Свербун.
На відміну від космічних авантюристів, Трейсі працював у впізнаваному американському місті й боровся з гангстерами, викрадачами та вбивцями. Комікс був напрочуд жорстоким для газетної сторінки: злочинці гинули моторошними способами, а сам герой не надто переймався тим, чи достатньо делікатно відбувається затримання.
Водночас Трейсі любив технічні новинки. Його знаменитий двосторонній наручний радіоприймач з’явився задовго до смартгодинників і відеодзвінків. Тому детектив стоїть однією ногою в гангстерському кіно, а другою – в майбутньому, де поліція має фантастичні ґаджети.
Фантом
Перша поява: газетний комікс The Phantom (1936)
Автор: Лі Фальк; перший постійний художник – Рей Мур
Найвідоміша екранізація: “Фантом” / The Phantom (1996), режисер Саймон Вінсер
Фантом живе у вигаданій країні Банґалла, носить фіолетовий костюм і бореться з піратами, работорговцями та злочинними організаціями. Місцеві вважають його безсмертним Духом, що ходить, але секрет значно практичніший: ім’я Фантома століттями передається від батька до сина. Один герой старіє, його місце посідає наступний, а вороги продовжують нервувати через чоловіка, який нібито не помирає вже чотириста років.
Двадцять перший Фантом, Кіт Вокер, не має суперсил. Він чудово стріляє, б’ється, їздить верхи, підтримує форму й користується репутацією своїх предків. Його печатка у формі черепа залишає відбиток на щелепах злочинців – своєрідну негативну рецензію, яку складно приховати.
Фантом став одним із перших героїв коміксів в обтислому костюмі та масці без видимих зіниць – ще до Супермена й Бетмена. Формально він залишався звичайною людиною. Просто звичайною людиною з печерою-штабом, гербом-черепом, вовком, білим конем і чотирьохсотрічною легендою.
Маска вже є
Спочатку про них складали легенди, потім писали романи, далі друкували щомісячні пригоди на дешевому папері, а зрештою дали їм костюми й перенесли на сторінки коміксів. Звісно, це не була чітка еволюція, в якій одна форма змінювала іншу. Романи, pulp-журнали, газетні смуги, радіопостановки й кіносеріали десятиліттями існували поруч, запозичували одне в одного сюжети, образи та героїв.
Але напрямок все ж можна прослідкувати. Герой великої пригоди поступово отримував упізнаваний силует, псевдонім, маску, таємне сховище, постійних ворогів і власну легенду. Надприродні здібності для цього були зовсім не обов’язкові, але… ще трохи – і вони з’явилися. Людина в масці перетворилася на щось більше. Але це вже зовсім інша історія…
