Як і інші журналісти, я отримав запрошення — воно надійшло у WhatsApp у понеділок, 20 липня. У запрошенні було сказано, що участь у заході здійснюється виключно за попередньою реєстрацією та після підтвердження організатором. Точна (і навіть приблизна локація) при цьому вказана не була, що є звичайною практикою для проведення івентів у сфері defence-tech.
Скажу відверто — запрошення я проігнорував, і це мало кілька причин виключно з людської і особистої площини: велика завантаженість на роботі помножена на лінь, а також низка особистих незавершених справ, зокрема, повний занепад на дачі (той самий будиночок у селі, який всі так радять купляти, але який також вимагає хоча би мінімальної включеності у підтриманні його належного стану). Окрім того, буквально трохи більше місяця тому я вже відвідував інших захід асоціації «АРМАДА», присвячений приватному ППО і проєкту «Критично захищено». Тож, оскільки тематика, по суті, була та сама, то чисто журналістського інтересу він у мене не викликав. Але зараз не про це…
Якраз повертаючись з тієї самої згаданої дачі, я побачив і відчув доволі ядучий дим в районі київської окружної. Перед цим дружина, сидячи поряд у автівці, процитувала повідомлення одного з тг-каналів, що Київ півгодини тому атакували балістикою. Вже доїхавши додому, почали з’являтися повідомлення і про те, що це був оборонний захід, а топи української оборонки і громадського сектору по черзі почали відписуватися у соцмережах, що з ними все добре і заспокоювати тих, хто за них переживав. Згодом з медіа стало ясно, що це захід «Критично захищено», що проводився асоціацією виробників безпілотних систем та супутніх технологій «АРМАДА».
Паралельно з цим соцмережі почали наповнюватися масовим хейтом у бік організаторів — як же так можна на п’ятий рік повномасштабної війни? Хоча жоден з тисяч коментаторів, напевне, не зміг би пояснити, чим цей захід відрізнявся від десятків і сотень інших, які майже щотижня проводяться у Києві та інших містах. Зате хейтери не втратили нагоду вчергове проїхатися по Марії Берлінській через атаку на оборонний захід у Чернігові влітку 2023 року, і згадати «прецедент».
Я, звісно, не був на цьому заході (про що навряд чи хтось міг би жалкувати в цій ситуації), але розповідати про відсутність укриття в умовах виїзду на полігон — це якось абсолютно відірвано від реальності. Це поле, де є змога продемонструвати роботу дронів, РЕБів і іншої військової техніки. Єдиний реальний захід безпеки у такому випадку, на мою скромну думку, має полягати у максимальному віддаленні такого поля від житлових будинків й цивільної інфраструктури, аби не наражати на непотрібну небезпеку непричетних до проведення заходу людей. Звісно, ті заходи на полігонах під Києвом, які я відвідував, також не мали ніякого укриття. Та, напевне, і не могли мати (принаймні такого, яке би врятувало від прямої атаки балістикою).
Водночас, зараз, схоже, традиційно для нашої держави відбувається пошук винних, яких дуже хочуть показово покарати на радість тим самим хейтерам у соцмережах. Особливо неприємно було бачити повідомлення генпрокурора, зокрема, один з аспектів у ньому. Цитую дослівно — «проведено невідкладні обшуки в офісі асоціації та за місцями проживання осіб, які можуть бути причетними до організації цього заходу». Камон, так, а що правоохоронці можуть хоча би теоретично знайти у цьому випадку??? Я розумію, коли мова йде про нарколабораторію, то знаходять наркотики, коли про вебкам-моделей, з якими так браво звикли боротися наші правоохоронці, то знаходять якісь комп’ютери чи цих самих моделей. Але що намагалися знайти в офісі асоціації «АРМАДА»? Хіба що роздруковані листівки з вказівкою точної локації заходу? Але таких не було.
Нинішній розвиток defence-tech в Україні передбачає проведення подібних заходів чи не щотижня, навіть якщо вони, чисто теоретично (а, на жаль, і практично), наражають їхніх учасників на небезпеку. Але з розумним виглядом стверджувати, що такі заходи проводити не можна чи не потрібно — це вкрай примітивна позиція людей, які не мають стосунку до сфери військових технологій.
росіяни могли отримати цю інформації від будь-кого з сотень учасників, так само як могли отримати доступ до неї через злам тих чи інших каналів комунікації. Якраз це і має бути, в першу чергу, предметом розслідування, а не арешт формального організатора заходу і подальший пошук фактів його вини.
Звісно, у разі допущення хоча би мінімальної халатності щодо витоку інформації про цю подію винні мають понести покарання. Але якщо такої халатності не було, а захід був проведений по загальним канонам індустрії, то дуже не хотілося б бачити показове «полювання на відьом», до яких так звикла будь-яка влада. Напевно, не тільки нинішня і не тільки українська.
/
Дуже змішані відчуття викликає ситуація, коли розумієш, що теж міг опинитися на заході, який вчора атакувала балістикою ворожа армія. Як відомо, під час проведення демонстрації на полігоні у Київській області загинули 10 людей, а поранення отримали близько 100.
