24 липня сталася трагічна подія для всієї української оборонної індустрії – росіяни вдарили балістичними ракетами по локації в Київський області, де зібралося купа виробників озброєнь. Форум, на якому мала відбуватися демонстрація військової техніки від цілої низки виробників, обернувся смертю щонайменше 10 людей. Також близько сотні відвідувачів отримали поранення.
Одразу виникає купа питань. Навіщо взагалі потрібні виставки озброєнь? Хто це організував? З боку ця подія має вигляд вершини халатності, бо це скупчення вкрай важливих для оборони людей у безпосередній близькості до місця пусків ракет.
Але якщо заглибитись у тему, то стане зрозуміло, що збройних виставок та демонстрацій проводять багато по всій Україні чи не кожного дня, і відмовитись від їхнього проведення просто неможливо, адже це – не тільки про піар.
Навіть повчальні вечірні слова Зеленського “ніякі виставки зброї під час війни проводити не можна, про це вже тисячу разів попереджали” звучать трохи дивно, адже сам Президент теж бував на українських збройних форумах, а організація деяких із них погоджується на найвищому рівні.
Тим не менш, ситуація саме з цією виставкою є відображенням тривожної тенденції, коли організатори подібних заходів “розслабляються”, і через це держава банально не може гарантувати безпеку.
“Оборонка” опитала очевидців трагедії у Київській області та організаторів оборонних виставок. Розповідаємо, навіщо потрібні збройні форуми і які висновки треба зробити від трагічної загибелі людей після ракетних прильотів.
“Якби не люди з турнікетами, загиблих було би більше”
Організатором заходу була дронова асоціація “Армада”. Це – об’єднання приватних виробників озброєнь. Таких організацій в Україні налічується десятки. Серед них є впливові, а є – напів мертві.
“Армада” – це не черговий “ноунейм”. До її складу входять такі великі дронові компанії як Vyriy Industries, TAF industries, Deviro, Buntar Aerospace. А сама “Армада” – це частина “Української ради зброярів”, яка є одним із двох найбільших об’єднань приватних виробників озброєнь. У самій Раді зброярів заперечили свою участь в організації форуму – це була ініціатива самої “Армади”.
Захід було присвячено технологіям захисту критичної інфраструктури. На ньому відбулася демонстрація дронів-перехоплювачів, систем виявлення, нетворкінг із представниками держави, бізнесу та військових. На місці розклали намети й облаштували виставкову зону.
У мережі часто лунають закиди, що про проведення форуму було відомо заздалегідь. Це і правда, і неправда водночас.
“Оборонка” теж отримала запрошення на цей захід, і жодних локацій там справді вказано не було – місце проведення повідомляли лише зареєстрованим учасникам пізно ввечері напередодні. Також у відкритому доступі не вдалося знайти слідів публічних анонсів цієї події.
З іншого боку, інформацію про цей захід, ймовірно, поширювали профільними групами для зброярів. Про це розповіли журналісти видання “Дзеркало тижня”. Вони опублікували скриншот із презентації заходу, в якому була вказана дата і деталі.
“Ми отримали цю презентацію від дронщика, якому пропонували зареєструватися для участі у виставці. Презентацію поширювали у профільних пабліках і групах для реєстрації зацікавлених”, – уточнили у виданні на прохання “Оборонки”.
У “Дзеркалі тижня” дозволили ознайомитись із повною версією презентації. Там справді не було вказано локацію і навіть регіон проведення, але водночас там було достатньо даних, щоб можна було оцінити масштаб події та звернути на неї увагу. Наявність російських шпигунів у профільних мілтек-спільнотах – давно не новина для галузі, і про це часто попереджають їхні адміністратори.
Те, що відбулося на самому заході, опитані очевидці описують не інакше як “жах”. Ракети влучили просто по місцю скупчення людей. Станом на зараз відомо про 10 загиблих та 100 поранених.
Питання виникають не тільки до конспірації заходу, але і до заходів безпеки на самому форумі.
“Ми не бачили чергових швидких. Укриття там було дуже умовне, якийсь перший поверх. Насправді всі побігли ховатись у ліс. Найстрашніше – це організаційний хаос одразу після першого прильоту, бо їх було кілька. Зв’язок був поганим, спілкувалися СМСками. В лісі його зовсім не було, тож кожен довго шукав своїх людей.
Поліція, яка приїжджала на місце, взагалі не в курсі, що тут і до чого. Пожежні авто заполонили всю дорогу, і швидкі не могли проїхати через них. Самі швидкі їхали довго. Якби не люди з турнікетами, загиблих було би більше. Тільки наші врятували не менше 5 важких поранених
Їздили забрати машину. Її дуже цікаво посікло – бо машина в цілому ціла, але пробило дах, заднє сидіння зверху і торпєду. Ми не супер експерти, але траєкторія така, що вибух був не як зазвичай від снаряда знизу вверх, а зверху вниз – виглядає як повітряний підрив, тобто росіяни зробили те, що хотіли зробити”, – анонімно описав ситуацію “Оборонці” один з учасників форуму.
Про поганий рівень організації форуму зазначають й інші очевидці.
“Люди побігли в укриття. На майданчику купа поранених, що кричать, стогнуть і кличуть на допомогу. Побігла до чоловіка, який затикав живіт моєю фліскою. Наклала повʼязку. Потім пізніше – йому турнікет на ногу, який хтось приніс. Але перед тим ще двом встигла накласти турнікети. В мене було тільки чотири турнікети… абсолютне безсилля… і безпорадність…
На заході не було чергової швидкої та медиків. Якби вони були, то, як мінімум, ще дві людини залишились би живі. Звʼязку геть не було. Поранені лежали і намагалися додзвонитися самі в швидку чи хоча б комусь. Згорів пульт від нашого НРК. Швидкі не їхали. Поляки, що були на заході, почали перші вивозити на своєму НРК поранених до дороги”, – написала учасниця форуму Юлія на своїй сторінці у Facebook.
Ще один очевидець переконує, що ракет було три, а не дві, як написали у Повітряних силах, та теж згадує пробку зі “швидких” на під’їзді до місця події.
“Люди, які запрошували мене на цей захід, загалом робили все як завжди, я бував на багатьох випробуваннях. (…) Коли я обійшов коло стендів, які були мені цікаві, почали прилітати ракети. Один прильот був за спиною, інший – попереду з різницею в 100 метрів. Уже після прильотів в мікрофон людей почали кликати в укриття, але, ймовірно, це була не їхня вина – просто тривогу не дали Повітряні сили, сирени не було.
Там була бетонна будівля, в яку запрошували організатори, але люди здебільшого побігли в ліс, і я туди теж побіг. По дорозі надавав допомогу пораненим. Через 5 хвилин був третій прильот. Локація була не дуже зручна, тому що з траси до цієї точки є лише один заїзд через ліс. Я так розумію, через це була пробка з машин ДСНС та швидких”, – сказав у коментарі “Оборонці” військовий Андрій Лукашенко, який був учасником форуму.
Головне завдання зараз для слідства – це зрозуміти, чи могла така трагедія статися на будь-якому збройному івенті або ж це сталося через необережність організаторів. А також – чи могло загинути менше людей, якби не мала місце ймовірна службова халатність.
В асоціації “Армада” не відповіли на прохання “Оборонки” прокоментувати ситуацію, щоб підтвердити або заперечити інформацію. На момент публікації організація ніяк не прокоментувала інцидент.
У мережі також розповсюджують інформацію (зокрема чорноротими телеграм-каналами, які поширюють фейки, на кшталт “Джокера”), що до організації заходу був дотичним державний кластер Brave1. У коментарі для “Оборонки” представник кластеру це заперечив: “Ми не були ані партнерами цього заходу, ані співорганізаторами, і дізналися про нього лише за день до початку”.
Виставки озброєння та безпека
Реакція у соцмережах на трагедію була цілком логічною: “Хто взагалі проводить збройні виставки під час війни???”. Насправді ця думка хоча й емоційно зрозуміла, але є хибною, адже подібні зброярські форуми, випробування, виставки та інші заходи проходять чи не щодня.
Оборонні форуми та виставки не існують лише для піару. Річ у тім, що в Україні діє саме ринок озброєнь, а не жорстка виробнича державна вертикаль, як у Росії. Таке облаштування українського оборонного комплексу передбачає необхідність горизонтальних зв’язків: спілкування виробників між собою для пошуку партнерів, обмін досвідом між військовими та інженерами, відкритий діалог представників держави з ринком, щоб “звіряти годинник” тощо.
Та й загалом специфіка оборонного бізнесу в усьому світі вимагає високого рівня довіри та особистих контактів. Саме тому українські компанії, наприклад, їздять на міжнародні виставки та витрачають мільйони доларів за місце під стенд. Тому що одна справа показати відео свого виробу, інша – продемонструвати його наживо, показати знаючим людям всі системи, конструкцію, та зробити тест-драйв. Без цього спілкування зброярі не змогли би досягти таких успіхів у виробництві.
“На виставках та демонстраціях зустрічаються виробник, користувач, державний замовник і потенційний партнер. Часто саме після таких зустрічей починаються випробування, інтеграція рішень, контракти або спільні розробки. Наша оборонна індустрія зараз розвивається дуже швидко, і одна з її переваг полягає саме у короткій дистанції між військовим і виробником”, – сказали “Оборонці” в “Українській раді зброярів”.
Першим, хто започаткував традицію оборонних виставок під час великої війни, був державний кластер Brave1. Спочатку це було з десяток нішевих мілтек-компаній, яким потрібно було десь презентувати свою продукцію військовим. Згодом івенти ставали більш масштабними. Деякі з них уже проводять на полігонах в закритому режимі суто, щоб допомогти військовим прокомунікувати виробників про необхідність конкретного рішення на фронті.
“Інша категорія – це форуми та саміти. Вони спрямовані на залучення міжнародних партнерів, іноземних інвестицій. Тут теж маємо реальний ефект – за нашої підтримки українські виробники залучають інвестиції, домовляються про співпрацю та отримують змогу озвучити нагальні потреби індустрії. Це часто стає поштовхом для держави у пошуку шляхів їх розв’язання”, – зазначив “Оборонці” представник Brave1.
Правила безпеки під час проведення зброярських заходів дуже суворі. Кластер постійно перебуває на контакті із Силами оборони та спецслужбами для захисту місць проведення виставок. Наприклад, під час минулорічної виставки у Львові СБУ, Нацполіція, Військова служба правопорядку та Нацгвардія кілька днів проводили в місті масштабні контррозвідувальні заходи. Силовики оглядали машини, обмежували проїзд вулицями та перевіряли документи підозрілих громадян.
Організатори ретельно приховують локацію та повідомляють про неї в останній момент. Журналістам суворо заборонено публікувати будь-що, допоки всі не розійдуться з локації. Є правила фотографування, щоб не викрити обличчя важливих осіб. На місці працює охорона з рамками та металошукачами, людей оперативно повідомляють про тривоги, і вони зазвичай мають поряд укриття.
Але ідеальних заходів безпеки не існує, тож навіть вони дають тріщини. Наприклад, під час одного з минулорічних форумів дівчина проігнорувала правила безпеки і виклала в Instagram історію з укриття локації, де відбувався івент. Оскільки це укриття було доволі впізнаваним, російські OSINT-аналітики змогли точно його визначити та опублікувати у себе в телеграм-каналах. Тоді ракетних ударів по локації не наносили.
“Людина, яка відвідує такі івенти в 2026 році, має сама розуміти всі рівні небезпеки, які є. Від того, що треба захистити себе сонцезахисним кремом, до того, що це може бути ціль для атаки з боку росіян. З мого досвіду, на заходах інструкції з безпеки є завжди, і завжди є повідомлення про повітряну тривогу. Завжди організатори підкреслюють, що ніхто не має залишатися на локації, Що саме відбувається на відкритій локації в момент оголошення тривоги, я писати не буду”, – сказала “Оборонці” журналістка “Мілітарного” Катерина Супрун.
Зараз виставки та демонстрації проводить багато різних організацій – лише відкриті для преси відбуваються чи не кожен тиждень. Свої івенти влаштовують навіть окремі приватні оборонні компанії, які хочуть ознайомити зі своєю продукцією військових та пресу. І треба віддати належне, багато з них справді переймається правилами безпеки. Але бувають ситуації, коли гарантувати безпеку або неможливо, або організатори банально не дуже цим опікуються.
Із досвіду журналістів “Оборонки”, не на всіх подібних збройних заходах учасники почуваються в безпеці. Не завжди є правильне укриття, стабільний зв’язок для моніторингу загроз або інші умови.
“Локацію надіслали запрошенням ввечері через дірявий “телеграм”, не було команди увімкнути “літачки” на телефонах, зв’язок по “Старлінку” постійно відпадав через велику кількість учасників, укриттів не було, при тривозі була команда роззосередитися по полю навколо, а про саму тривогу сповіщав один з організаторів басовитим командирським голосом”, – описує проблемний захід однієї з організацій журналіст “Оборонки” Святослав Наконечний.
На жаль, це не перший випадок, коли заходи безпеки виявляються слабкими, і це призводить до катастрофи. Згадати хоча б трагедію в Чернігові, коли росіяни обстріляли центр міста під час проведення там зустрічі виробників дронів.
Застрахуватися від таких випадків на 100% – неможлива задача, вважає засновник OSINT-спільноти “Кіберборошно” Вадим Глушко.
“Запобігти витоку інформації про великі події неможливо, адже занадто багато вхідних даних, які треба проконтролювати. Під час розсилки повідомлень про подію може бути вже зламана пошта в організаторів, або росіяни зареєструються на подію та отримають інфу, або ж зламана пошта в людини, що зареєструвалася на подію. Або агентурна розвідка діє в рядах організаторів, компаній чи спецслужб, що опікуються її безпекою”, – зазначив він у коментарі “Оборонці”.
При цьому хибним видається сценарій, коли в Україні буде введено заборону на проведення будь-яких збройних форумів. Можливо, варто зробити ревізію та оновити протоколи безпеки. Повне ж скасування такого явища, як виставки військової техніки, може сильно вдарити по галузі.
Зрештою, будь-яка робота військових на полігоні теж є ризиком, адже російські ракети можуть вдарити в будь-який момент. Але це не означає, що військовим треба заборонити виконувати свою роботу.
“Збройні виставки потрібні індустрії. Але думаю, що в умовах масових атак треба їх проводити або під землею, що ми робили завжди, або на заході України – куди Іскандери або С300 не долітають”, – підсумував директор Національної асоціації оборонної промисловості України (NAUDI) Сергій Гончаров.
